Через наше село протікає річка "Ірпінь". Хтось із дзвінківчан склав в інтернеті такого вірша
"Краса річки"
В нашім тихому селі тече чиста річка,
в ній вода така яскрава, наче в церкві свічка.
Теплой, тихою погодой приходять всі влітку,
покупатись,освіжитись й погратись всі дітки.
Яка гарна тут природа, зеленіють всі дерева
й біла лілія цвіте, наче квітка - королева.
Прилітають білі лебеді, вони всіх там радують,
бо вони своєй красою про добро нагадують.
Як це любо, як це мило до річки ходити
й до цієй краси чудовой дитинчат своїх водити.
Туди ходять всі щодня,щоб подивитись на таку природу
й тримати довго у душі приємну, райську насолоду.
Це права притока Дніпра, в межах Житомирської та Київської областей, завдовжки 162 кілометри.
Бере початок із маленького джерельця біля села Яроповичі на Житомирщині, а закінчується біля села Козаровичі, де її води насосним «домкратом» піднімаються до рівня Київського водосховища.
Як сказав краєзнавець та мандрівник із села Демидів Володимир Ткач, ця річка, волею долі, виявилася в епіцентрі формування слов’янського етносу, наступного державотворення.
Цитую: «Це був природний кордон між слов’янськими племенами: лівобережний Ірпінь — древлянська земля, а з правого берега — територія полян. Кілька тисяч років тому Ірпінь служив північною межею Країни скіфів. На правому березі річки ще можна знайти залишки скіфських курганів, а далі — жодного... Ірпінські грузькі береги з тупиковими заводями та плесами, заболочена заплава, густі очерети і верболози служили лінією оборони Києва аж до ХХ століття».
Землі довкіл річки фактично були серцевиною Київської Русі, вони зазнали і битв, і спустошень, і національних революцій.
Загальновідомо про шлях «із варяг у греки» дніпровським маршрутом. А ось науковець колишнього Київського педінституту ім. О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова), автор книги «Змійові вали» А. С. Бугай (1905—1988) висловив дуже цікаву гіпотезу про важливу роль річки Ірпінь у контактах Києва із Західною Європою.
Так, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею Анатолій Зборовський пише на сайті «Ірпінь. Citi»: «А. Бугай звернув увагу, що на обох берегах Ірпеня, на місці нинішніх сіл Демидів, Гостомель, Білогородка, Чорногородка, Дзвонкове, були розташовані городища. Вони охороняли водний шлях по Ірпеню. Знахідки великих човнів і якорів (один такий якір знайшли на висушеній заплаві в Мостищі, що нині є частиною Гостомеля) свідчать, що наша річка колись була судноплавною.Аркадій Сильвестрович, аналізуючи топоніми, зробив висновок, що з Ірпеня судна перетягували до іншої річки і так далі до Бугу, а потім до Дністра та Дунаю, яким рухалися до західноєвропейських країн...»
Отже, зважаючи на густе переплетіння історичних факторів, зробимо висновок: річка Ірпінь є природним об’єктом надзвичайного історичного значення.
